вірші

Спасителем пройшов сьогодні дощ.
Нічний та теплий, літеплом пролився.
І спраглий світ увесь-увесь умився.
Світлішими зробились личка площ.

Як страшно жити й думать, що помреш.
Боятись смерті неймовірно страшно.
Такий танок думок розгардіяшний...
Авжеж, помреш, — десь стукає. Авжеж!

І вже болить і тіло, і душа.
І дихать не дають думки про сина.
Пливуть і душать, і нема їм спину...
Гарячий дощ з гарячого ковша...