вірші

Сороковини. Шлях Твій до небес.
Розпечене повітря душить строго.
Я ледве-ледь осилила дорогу
До церкви, в котрій я молилась Богу,
Аби Ти жив. Молитва шкереберть
Пішла моя чи то була недужа,
Та небеса дивилися байдуже,
Коли в квітучій травня тишині
Востаннє посміхнувся Ти мені.
Та я пішла. Я запалила свічі.
За спокій Твій. За свій безмежний відчай.
О, Боже, Боже, та якщо ти є, —
Навіщо розтоптав життя моє?
Христос розп’ятий сумно так дивився,
Немов казав: молися-не молися,
Кого розп’яти, знає лиш Отець.
Не зводь свої молитви нанівець,
Молися і мовчи. Мовчи й молися.
І нижче, нижче, нижче, нижче гнися.
Спасибі за пораду, Сину Божий.
Молитимусь уже, допоки зможу
Розп’яття бачити іще під небом синім.
Молюсь, молюся за малого сина.