вірші

Сон-трава

Оксамит лілових пелюсток,
Ніжний, що аж страшно доторкнутись.
І тендітний точений листок.
І печаль, яка повинна збутись.
І збулась. І збудеться іще.
Повінню, обвалом, водоспадом.
І ні з чим не порівняти щем
В серці, що з Тобою в прірву пада.
Квіти ніжні. Квіти сон-трава.
Це на сон Тобі, на сон ці квіти.
...Поглядом букетик обійма
І очима дивиться зігріто.
"То оце така та сон-трава?" —
Тишею слова Твої над світом.
Пташка на подвір’ї не вгава,
Дивляться в вікно берізки віти.
Волохаті квітів їжачки
Оксамитом рук Твоїх торкнулись.
Підставляли лагідні бочки,
Наче вперше з ласкою зіткнулись.
Ти писав колись про сон-траву
Та ні разу у житті не бачив...
...Я її ніколи не зірву.
Я її чомусь боюся наче.