вірші

Січуть обличчя сніги і дощі,
Б’ються об очі травневі хрущі,
Вітер не може заплутать волосся.
Погляд у літо, у весну, ув осінь...

Погляд стрічає мене, як приходжу.
Я ненадовго Тебе потривожу.
Поглядом знать мені дав, що чекав.
Хоч і навіки заснув поміж трав.

Сумно біліє стебло деревію.
Як же тут вітер розбурхано віє!
Як же тут сохнуть усі мої квіти!
Літо спекотне, розпечене літо...

Трішки роса зволожила вуста —
Зараз всміхнеться і встане. Не встав...