вірші

Потривожу спокій кабінетний,
Телефонний номер наберу.
Спокій чуб прилиже перманентний
І усе. В чеканні я замру:
Раптом?.. Візьмеш слухавку й назустріч
Мовиш привітання осяйне...
Десь Ти є. Я вірю. Мене мучить
Відчуття, що раз по раз майне:
Там. Він там. Звичайно ж, на роботі.
Де ж іще знаходитись йому?
З головою завжди у турботах,
Що лишив їх — віри я не йму...
І, п’ять цифр накручуючи пальцем,
Я тремчу, чекаючи чогось.
Думка покаліченим скитальцем
Раціо внесе у серце: ось!
Бо ж мовчання. Там нестерпна тиша.
Крісло спить, в якому Ти сидів.
Ручка прилягла і вже не пише.
На стіні виразні очі дів
Календарних дивляться лукаво.
Лампа нахилилася сумна.
В кріслі Ти сидів не задля слави
І Вкраїну бачив не з вікна.
Може, й нині зболено щось пишеш.
Набираю п’ять магічних цифр.
Ти мовчиш. Там тиша, тиша, тиша...
І гудків ніхто не чує цих...