вірші

Ознак весни душа не подає.
І горе береже в собі своє.
Душа моя в мені — то домінанта.
І філософія своя у неї є,
Окрема і від Фрейда, і від Канта.
Так важко в світі жити без весни.
Приходять лиш сумні холодні сни.
І сонце в сірі вікна все не сяє.
І все чомусь шепочеться: прости...
Отак шепоче той, хто пам’ятає.
А час пливе, а час собі пливе.
І оживає те, що ще живе, —
Хотілося б, — та ожива не дуже.
Чи дзеркало життя мого криве —
Там щось не так. Там все якесь байдуже.
Беру вино, кажу душі: відпий.
Відпий за іншу, пий за упокій
І щось роби. Роби щось, аби жити.
Але вона не чує голос мій —
Невидимо продовжує тужити.