вірші

Ой, як же виспівує весело птаство
Опісля короткого — в літо — дощу!
Хмарки розлетілись по небу гривасто,
Побризкало. Й дощ присоромлено вщух.
А небо летіло до Тебе, летіло,
І сонце ласкаве до Тебе несло.
Чи ж тепло душі, коли холодно тілу,
Чи ж добре розштовхує Лету весло?
А сльози не ллються — вони мене душать,
Мурують мене у стіні кам’яній.
Прошу, повернись і спаси мою душу
Від пекла страшного, що діється в ній...