вірші

Остання — із дерева — в Тебе колиска,
Оця домовина — маленька й сумна.
Ой, матінко Божа, дорога неблизька,
А ще й незворотна, й невтішна вона.

Любий, любий, люлі-люлі...
Від страждань своїх спочинь.
І колиска хай не муля,
І земелька хай не муля.
Над Тобою неба синь...

В куточках очей Твоїх сльози холодні.
Знімаю їх пальцем — крижинки сумні.
Не плач, мій коханий, бо я вже не годна
Утішить Тебе в цій печальній труні.

Любий, любий, люлі-люлі...
Усміхайся та не плач.
Очі зболені заснули,
Руки стомлені заснули.
Значить, можна спати, бач...

Коли народився — поклали в колиску.
У Вічність зібрався — поклали в колиску.
Стоїть, не гойдається, мертва вона.
І знову сльозинка в очах Твоїх зблисне,
Зітерла — і знову вона вирина...

Любий, любий, люлі-люлі...