вірші

«О мій боже, Ви поранили мене любов’ю,
І рана ще тремтить…»
Поль Верлен

...О так, тремтить.
Поранене звірятко
З цією раною виросте в звіра.
Виросте також зневіра,
Віру осиливши хватко.
Я наліпила на рану латку.
Така непомітна для інших цятка,
А болить...І тремтить...
Ви поранили мене любов’ю...
О, як тремтить...
Жити з раною важко.
Рану ніяк не згою.
Затуляю її собою.
Стукає, наче у клітку пташка.
Біжить по тілу, немов мурашка.
Бліда й надломлена, мов ромашка,
То я... І мені болить. Рана тремтить.
Ви поранили мене любов’ю...
О мій боже...