вірші

О, Боже, як болить моя душа!
Вже день останній року залиша
Наповнену турботами хвилину.
Ще більший сум із радістю нахлине,
Коли наллю у келихи шампан
На заживання всіх душевних ран
І вип’ю. І, напевне, порадію.
Що я жива. Що я радіти смію.
Що син зі мною. Що його люблю.
Я усміхнусь і келих пригублю.
За те, що син — моє єдине щастя,
Яке тримає й не дає пропасти.
Від того, що болить моя душа...