вірші

Ніхто й ніколи так, як Ти радів,
За мене вже тепер не порадіє.
І по життю вести, як Ти умів,
Ніхто-ніхто ніколи не зуміє.

Ніхто-ніхто не зможе в цім житті
До Тебе, мов до Бога, дорівнятись.
Як мало нам відведено путі...
Як рано нам доводиться прощатись...