вірші

Мишуню, ми приїхали, привіт.
Вже впорались, картоплю посадили.
Коли б ти бачив той розквітлий цвіт,
Що вишні ним садок ошатно вкрили...
А ти, Мишуню, як ти жив без нас?
Чи мав що їсти, чи писались вірші?
Я вже собі клялася котрий раз:
Поїдем разом, нам без тебе гірше.
Не гірше, а нестерпно нам, повір.
Там телефонний номер не накрутиш.
Там тиша і, немов самотній звір,
Безмовно виєш, наче в пастку вступиш.
Без тебе скрізь погано, а в селі
Стократ погано. Там нестерпна тиша.
Там радощі пригадуєш малі
І кожну мить тобі послання пишеш...

Приходь, Мишуню, ми удома вже...