вірші

Лишились тільки спогади — і все.
Накочуються хвилями щомиті.
Ось ми йдемо, за руки взявшись, в житі,
А що це поле нам обом несе
В майбутньому? Це ж перша зустріч в нас.
Ми молоді і поле нам безкрає
Тим, що кінчається, іще серця не крає.
Що все кінчається, ще думати не час.
Ми зустрічали дев’ятнадцять весен.
Ми зустрічали дев’ятнадцять літ.
Бурхливого кохання перевесла
Тепер мені якось забути слід.
А не вдається. Хоч судьба й гірчила,
Хоча немало й сліз у ній було,
Не притрусило і не замело
Любові із печальними очима...