вірші

Косий дощ на моїй щоці —
Залишає прозорий слід.
Ще не висохли сльози ці,
Ще грабунок нестерпних бід
Так болить, що ось-ось задушить...
Як цей дощ зачіпає душу!
Я біжу, наче дощ, по шосе.
Я назустріч пливу, мов річка.
Сіру воду кудись несе —
У дощів є недбала звичка —
Вони сльози змивають, бач,
Але змити не можуть плач.