вірші

Кого не зустрінеш — у кожного горе.
Гойдаються люди, мов море,
Гойдається горя море,
І кожен по-своєму нивку оре,
І кожен по-своєму горе боре,
І молиться кожен: світи, моя зоре!
Світи, моя зоре, світи.

Страждають люди і плачуть люди.
Рясними сльозами й сухими очима.
І шепчуть люди: що буде, те й буде,
А що тут зробиш — життя навчило.
А щастя — мить. Та й що таке щастя?
Життя, яке є — ото і щастя.
Яке вже випало, хай йому трястя.

Життя — дорога. Сумна дорога.
Прийшли від Бога. Ідем до Бога.
Від Бога доля. Недоля від Бога.
Усі від Бога. Усе від Бога.