вірші

Хто другом був — робив усе для Тебе,
Щоб провести Тебе в останню путь,
Аби достойно ліг під синє небо,
А недругів і ворогів забудь.

Усі були собою, як годиться,
І кожен недруг в друзі Тобі ліз.
Страждання розкладали по полицях
І рахували кількість моїх сліз.

Це люте горе вовком в хаті виє
І непідвладне бур’янам пліток.
А зашморга біди на моїй шиї
Ніхто не бачив і не зняв ніхто.

Ти довго ніс свій хрест на ту Голгофу,
Ти опирався на моє плече.
Ти відболів, згорів. Останні строфи
Вони болючі. І мене пече

Людська нещирість, брехні і лукавість.
Бажання недругів край мантії тримать.
Хоч доторкнутись трішечки до слави,
Хоча б синицю в жменю, — а піймать.

В своїй безмежній невмолимій тузі
Я, все ж, горджуся за життя Твоє,
Бо в Тебе є прекрасні щирі друзі,
І ті, що Тебе люблять, в Тебе є.