вірші

І ніякого шалу, ніякого шалу в душі...
Вмиротворений спокій на світ, наче Бог, поглядає.
І нічого не хочу з минулого вже ворушить,
Може б, просто теперішнє якось достойно прожить,
А як буде майбутнє, то що в нім робити не знаю.

Та, щоправда, майбутнє теперішнім завжди стає.
І так швидко, не встигнеш подумати, що з ним робити.
Кожна мить — неповторна і в неї обличчя своє,
Невловиме обличчя, мов дим на вітрах, розтає,
Не погладиш рукою легенькі її оксамити.

Відмовляється вперто старіть відчайдушна душа.
І таке відчуття, що я вчора на світ народилась.
І так само безпомічна, наче маленьке лоша,
І дрібниці такі, мов дитину, мене ще смішать,
І так легко зробити, щоб серце частіше забилось...

Та ніякого шалу...