вірші

І день, і ніч — бур’ян, що самосій.
Коріння проростає в пересуди.
Жахлива смерте, в головах не стій,
Жахлива смерте, і в ногах не стій.
А вже без тебе якось воно буде...
Та й будь що буде...
Будь що буде, будь...
Тремтячих рук зав’язані вузли.
І день, і ніч сивію головою.
І кожен день, немов собака злий.
І кожен час, немов собака злий.
Колись могила заросте травою.
Без мене заросте колись травою.
А я не вірю в те, що все це буде...
Людина може витримати все.
Приходить в світ, щоб мучитись, людина.
Але не те, що зараз день несе,
Але не те, що зараз ніч несе...
Не витримати цих страждань єдиних.
Одних єдиних, саме цих, єдиних...
А інше можна витримати все...
Та лиш не це, не це, не це, не це...