вірші

Дивлюсь на давні-давні вже світлини,
Де Ти такий безвусо-молодий.
Банально мовити, що час невпинно плине
Стрімким потоком талої води.
Читаєш вірші перед мікрофоном.
В очах такий розбурханий вогонь!
Попереду життєві перегони
Розбігу зачекалися Твого.
Як важко сторінки мені гортати...
Як важко бачить дороге лице...
Людське життя — то споконвічні втрати.
І страх за це. Або думки про це...