вірші

Дай сили, доле, пережити все.
Усе, що неможливо пережити.
Вже чорна хмара ніч мені несе
Несамовиту.
Нічого поза цим життям нема.
А, значить, Ти в мені лишишся жити.
Хоч на землі довічно вже зима
Несамовита.
Довічний холод нас удвох скує.
Ми дві людини ув одному тілі.
Хоч трохи нам зозуля накує —
Ми й тим зігрілі.
На самоті, мов дикий звір, кричу.
Без Тебе я на світі не людина.
Ти б допоміг, бо Ти ще можеш чуть...
Хоч Ти живий — я не дозволю чуть...
Отак, єдиний.
Сама нестиму горе на плечах.
Щоб до кінця надією зігріти
Тебе в цім світі. Біль в Твоїх очах —
То чорні квіти.
То чорні квіти — ось такий букет
Мені даруєш Ти, бо довелося...
Раніш Ти дарував мені сонет,
Раніш Ти дарував мені сюжет...
Вінок в волосся...