вірші

Чи чуєш, як все за Тобою болить?
Як плачу без Тебе, чи чуєш?
Якою здається жорстокою мить,
З тих пір, як Ти в полі ночуєш?
І темні мовчать пелюстки хризантем,
Мов кров потемніла печалі.
І я не здолаю ще жодної з тем,
Лиш біль мій веде мене далі...
І я ні про що більш не можу писать,
Мов горе затьмарило розум.
В словах, на обличчі й на тілі печать
Скорботні поставили рози.
І я не забуду тих темних троянд,
Що в горі до ніг Твоїх клала.
А років минає нехай і мільярд,
Та для забуття їх замало...
Чи ж чуєш, як все за Тобою болить?
Як плачу без Тебе, чи чуєш?
Якою здається жорстокою мить,
З тих пір, як Ти в полі ночуєш?