вірші

Зима не хоче йти на цілий рік,
Бо через рік вона вже буде інша.
Мої герої – жінка й чоловік –
На рік у книзі будуть вже старіші.
Але у книгу стукає весна,
І я їй двері відчиняю радо.
Народжується посмішка ясна –
Її у мене вже ніхто не вкраде.
Зима зіграла добре свою роль –
Я замерзала і тепла хотіла.
Бо, мов у казці, сніговий король
Перетворив у кригу моє тіло.
Замерзли сльози – плакать не могла.
І мої пальці теж були із криги.
І очі з криги – без добра і зла –
Чекали вечір кольору індиго.
Але весна – на захід і на схід!
Але весна – на північ і на південь!
Холодні руки – то від криги слід,
Але у погляді вже холоду не видно.
Це Ви мені – і сонце, і весна.
Це Ви мені – серпневі дні гарячі.
Це Ви приходили мені в зимових снах,
Хоча і снів я не чекала наче.
Любити – віддавати. Навзаєм
Нічого не чекати й не просити.
Така судьба завжди у королев –
Вони приречені в холодних замках жити.