вірші

Ждала тебе, як нікого й нічого в житті.
Ждала тебе, наче світла у темній печері.
Наче зорі подорожній, що збився з путі.
Світ увесь – двері.

Ждала, мов щастя, що мусило б збутись колись.
Ждала й не знала, що помилка – щастя чекати.
Врешті, на землю різдвяні сніги уляглись –
Білі й лапаті.

Ждала і далі крізь те, що стогнало й мело.
Сліпнули очі, вдивляючись пильно у далі.
Так я й не зчулась – життя у чеканні пройшло.
Що ж то я ждала?