вірші

Якби так просто все було,
Я б точно віршів не писала.
Я б зачепилася крилом
За клавішу й була б, мов псалом.
Ви б довго слухали мене,
Бо це була б чудова пісня.
І плакали б, що це мине,
А як повернеться, то пізно.
А так непросто все. Ліпіть
Мій образ з віршів, якщо змога.
Адже знаходять і сліпі,
Коли потрібно їм, дорогу.
Про щастя думка в Вас своя,
Своя в Вас про красу уява.
Тих, що на паперті стоять,
Минаєте Ви зліва? Справа?
Я не прощаюсь, бо іще
Я Вас, як слід, і не стрічала.
Навіть сльозами, мов дощем,
Услід Вам я ще не кричала.
Я не прощаюся, бо я
Для Вас, мов дерево у лісі.
Дерева байдуже стоять –
Не бійтесь, милий мій, не бійтесь...