вірші

Я виберу двері в глухому кутку Полтави.
Ввійду і сяду за столик в кутку забутому.
Я печаль пригорну, погуляємо з нею на славу
Замість того, щоб думати, як же нам бути.

Цей будинок старий. І бурульки з-під фризу
Подзьобали якусь божевільну вивіску.
Там писалось колись, що це клуб стриптизу –
І рожеві вікна з фасаду вилізли.

Настрій просто чудовий. Яким би він був в понеділок?
Ти складаєш перелік тому, що закінчити мала колись там.
Ти в очах своїх вищаєш. Забиваєшся об одвірок.
І виходиш на вулицю – шелестіти листям.