вірші

Я можу і не знати, хто Ви є –
Все відбувається неждано і раптово,
Мов відступає все життя твоє,
Змаліле перед магією слова.

І вже не чути голосу мого.
І вже окреслилось якесь магічне коло.
Душа сама впізнала в Вас свого –
Її я не підштовхую ніколи.

Вона у мене вільна відчувать.
Вона у мене вільна помилятись.
Упізнавать, ачи не впізнавать –
В усьому вільна. Лиш не вільна гратись.

Вона вважає – рана заживе,
Якщо вона помилиться фатально.
Це я – існую. А вона – живе.
Душа поета завжди визначальна.