вірші

Все одно уже птахи весну
Десь поклали в чеканні на крила.
Все виходить з зимового сну,
У якім я тебе полюбила.

Іще трохи – й відступить зима –
Не прив’язую душу до дати.
Хай вона оживає сама,
І вирішує,де їй літати.

Все таким незбагненним було...
І іскристим таким, і раптовим...
Скрізь, здавалось, на вік замело,
А в мені все розквітнуло знову.

Проводжаю свої почуття,
І просвітлено весну стрічаю.
Просто я уже звикла – життям
Називається те, що втрачаю.