вірші

Все іде, як належить, – в розлуку іде.
Просто в серце вколола рапіра.
Все пливе й вислизає І навіть модерн
В суперечку вступає з ампіром.

Все змішалося в купу – я не розберу,
Що я хочу й чого я не хочу.
Я люблю тебе – знаю. Без тебе помру.
А не можу поглянути в очі.

Я не хочу побачити знову в очах,
Що тобі я далека й байдужа.
Мої очі до тебе благально кричать
І мені мої очі не служать.

Я беззахисна зовсім, бо наче сліпа,
Що повірити хоче у казку.
Ніби є поводир і вона прилипа,
Відчуваючи ніжність і ласку.