вірші

Уже все сказано і кимось, і колись.
Тумани сизі опадають вкотре.
І вже мені шепоче вкотре вись,
Яким солодким буде висі дотик.

Вітри зірвали листя осяйне.
Кружляє душу серед степу вихор.
І ти кружляєш радісно мене
І знову щастя навіваєш тихо.

Я вирвуся колись із заборон,
Наважусь взяти щастя хоч краплинку.
Зберу докупи, склею ще цей сон,
І відколю від нього половинку.

В якій вітри і листя осяйне.
І дикий степ, і серед степу вихор.
В якому ти кружляєш ще мене
Щасливо, бо безмовно. Тихо-тихо...