вірші

Цей світ – чоловічий світ,
А я в ньому – просто жінка.
Життя – павутинки слід,
Завислий політ сніжинки.

Звучить десь знайомий вальс –
Привітом з років юначих, –
Коли б запросити Вас
На танець. В обійми, значить.

Вечірня зоря горить
І місяць поплив за нею.
Ви б звали мене хоч мить
Партнеркою, все ж, своєю.

Чужий Ви. Це – Вас нема.
Це значить – забути маю.
Я з іншим. Це – я сама.
Сама, але ще тримаюсь.

Звучить старомодний вальс,
А я – танцюристка вміла.
Я б так закружляла Вас,
Що Ви б не відчули тіла.

Нехай чоловічий світ –
Я й в нім почуваюсь гарно.
А стільки я маю літ,
То те рахувати марно.

Бо квітне душа в весні,
Хоч роки прийшли у літо.
І очі мої ясні
Уміють іще любити.

Життя – старомодний вальс,
І добре кружляти з шармом.
Але...Я зустріла вас –
І тут я спіткнулась. Карма.