вірші

Це знову сум – звичайний стан,
В якому тільки й пишуть вірші,
Не сподіваючись на більше,
Якось оговтавшись від ран.

Мабуть, Ви помилка моя.
Ви – тільки прагнення любові.
Ви – тільки мрій моїх судома,
А суті мрій не знаю я.

Я залишила для вогню
Лиш дві руки й одне кресало.
Це я так взимку воскресала,
Топила кригу, мов броню.