вірші

Тіні від двох облич.
В свічах і віч-на-віч.
Сонячні клени
Листям зеленим
Світять в вікно крізь ніч.

Зараз ми вже на ти.
Спалені всі мости.
Спить ще свідомість,
Все – невідомість.
Ще не горять листи.

Ранять твої слова.
Ранам ще заживать.
Клени не хочуть
Вийти із ночі –
Світяться, мов трава.

Я залишаюсь я.
Я все іще твоя.
Значить, так треба.
Прірва під небом,
А ми на двох краях.

Отже, ми два світи.
Мій не розділиш ти.
Що буде завтра?
Не так, як завжди –
Втративши все, знайти?