вірші

"Стояла я і слухала весну",
Як тишу слухають опісля тиші сну.

Я відчувала, що вона вже поряд,
Я знала, що в деревах соки бродять.

Я бачила, що все вже оживає,
Й хотіла відчувати все, що знаю.

Щось забирало сон. В моїй постелі
Подушка пахла кетягами хмелю.

Та це снодійне взимку лише діє,
Коли ще сплять і віра, і надія.

Весна усе пробуджує раптово –
Думки, любов, надію, віру, слово...

Печалі теж. Та це не ті печалі –
Тяжкі, вогкі – осінні, визначальні.

Ваш романтичний образ – яскравіший.
Можливо, Ви насправді зовсім інший.

Та люблять нас, не можуть нас забути,
Такими, як розкрившись, можем бути...