вірші

Розхристана завірюха –
наші з тобою рухи.
Наші з тобою руки –
мотуззя, ліани... Біль...
Я майже забула муки.
Чекаю – це Щось наступить.
Це справді найвищий ступінь.
Повір мені. Я це знаю.
І все це – усе – тобі.

Ми вже летимо. Ми в небі.
Я не відірвусь від тебе.
Отак прилипають стебла
В’юнка до німих жердин.
І все, мов гроза, раптово.
Мовчи, не кажи ні слова.
Шовкова душі основа
Для тебе. Бо ти – один...