вірші

Рано, мій хлопчику, рано...
Пізно, мій хлопчику, пізно...
Так подивитись – я рана.
А як інакше – залізна.

Важко, мій хлопчику, важко –
Легко любити не можна.
Ти ж уже знаєш: на пташку
Серце у кожного схоже.

Пташечко, хлопчику милий,
Щирий такий, кострубатий,
Де мені взяти сили
Знищити власне свято?

Пізно, мій хлопчику, пізно –
Свято й без мене триває.
Не народилась залізна –
Інколи тільки буваю.

Все в тебе буде без мене.
В мене щось буде без тебе.
Глянеш – в очах у зелених
Видно і землю, і небо.

Свято любові триває
Вічно, щоб душам не черствіть.
Милий мій! В мене немає
Свята, крім тебе. Це чесно.