вірші

Ну ось і все. Вже осінь справді скоро.
І скоро вже натхнення принесе.
І впокорить незвичну до покори.
І, упокореній, мені пояснить все.

Дасть відповідь на всі чому й навіщо,
Дбайливо все розставить по місцях.
Ось прийде осінь, мов знамення віще,
Відійде з літом відчай мій і страх.

Що все минає. Бо таки минає.
Навіщо вже боятися тепер,
Коли аж нічогісінько немає,
Коли вже час змалив усе і стер.

Раніше навіть, ніж цього я ждала.
А думала, що не переживу
Того, що я тебе не проводжала –
Пішов, мов дощ в густу-густу траву.

Ну ось і все. Вже осінь справді скоро.
Холодні ночі звичні і німі.
Вже скоро осінь. Звикну до покори.
Не буду дощ вишукувать в траві.