вірші

Не стійте поруч. Я не знаю, що
В мені раптово стерло усі межі.
Ніхто не застрахований, ніхто
Від пристрасті, суми і від пожежі.

Навіщо Вам дивитись, як до ніг –
До Ваших ніг – я попелом упала?
О, господи, коли б то хтось зумів
Раптово відмінити всі дзеркала...

Якби ж хтось міг в свідомості моїй
Мене змінить на іншу, щоб я знала,
Що брешуть всі хронометри земні,
Й ще більше брешуть мовчазні дзеркала...

Не стійте поруч – мить і обів’ю
Плющем зеленим стан Ваш і загину.
Це божевілля, що я Вас люблю?
Це – ні. Але що це не має спину...