вірші

Ми знову відбулись, як ангели, як діти.
Ми знову молоді, мов однорічний сад.
Душа цвіте і сад, і є чому радіти.
Допоки ми удвох, не озирайсь назад!

Не озирайсь назад, там вже нема нічого.
Вже зрубаний той сад, вже молодий підріс.
Хіба серед ставка хитається твій човен,
А десь у далині темніє хмуро ліс...

Але там вечір вже! Там сонце дуже низько.
А тут, де ми удвох, високе і ясне.
А тут, де ми удвох, де очі наші близько,
Не озирайсь назад. І не пускай мене.

Не думаю про те, чи ще нам щось зосталось.
Не думаю про те, що буде через мить.
Не озирайсь назад. Не йди вперед – там старість.
Там те, що нині є, мов рана защемить.

Живімо днем одним! Так лиш і можна жити.
Інакше можна теж, але нехай колись.
А нині ми удвох, як ангели, як діти,
Як райдуги вінець, з тобою відбулись...