вірші

Мого натхнення рицар молодий,
Якщо мені тебе послало небо
Замість повітря, хліба і води –
Було так треба.

Ні губ твоїх не знаю, ані рук.
Які на смак не знаю твої вина
Чудесних слів. Та після творчих мук
Скажу: я винна.

Я перед небом не встаю з колін –
Отак вимолюю священне право жити.
Заглушую отак у серці дзвін –
Тебе любити.

Сухою гілкою, запаленою в ніч
Сухих вітрів грудневих і морозів
Лечу у всесвіт. Та не в тому річ.
В життєвій прозі.

Все знає і усім керує Бог.
Тебе послав натхненням і все бачить.
Буває рідко свято для обох.
Не плачу.