вірші

Колись спитають, чи було
Усе так само, як у віршах?
Чим саме в час отой мело?
Снігами? Цвітом? Краще? Гірше?
Чи я торкалася плечей
І Ваших губ лише очима?
І знала все лише з очей,
І душу із очей лиш вчила?
Чи справді кожну-кожну мить
Я вигадала мить за миттю?
Чи ради слова лиш щемить
Ваш погляд із небес блакиті?
Коли спитають, чи все так,
Не виправдовуйтесь, не треба.
Ви ж знаєте, що Божий знак
Не часто посилає небо.
Ви ж знаєте, що у житті
Всього стрічалося багато –
І люди різні – ті й не ті –
Нам дарували щось, крім втрати.
Без мене Вас життя несе
І можна все-усе забути.
Було, спитають, так усе?
Кажіть, що так. Могло ж так бути.