вірші

Дощ зустріла – сама, мов перст.
Зупинилась і стала ватою.
Та згадала свій світлий хрест –
Почуватися скрізь крилатою.

Та згадала, що я свій шлях,
Не порадившись з Богом, вибрала.
Скоро квітень. На всіх вітрах.
Але лагідне сонце вигріє.

Все, що в серці моїм було, –
Перегорнена вже сторінка.
Не забулося – зажило.
Я щаслива і вільна жінка.

Зупиняюся під дощем –
Умиваюсь, щоб бути кращою.
Ще не вечір. Не час іще
Мені мрією стати Вашою...