вірші

Чомусь не радує весна,
Яку я ждала, мов причастя,
Мов сподівалася на щастя
Не краєвидом із вікна...
Чомусь замість припливу сил
Раптово навалилась втома,
Якась без затишку, без дому,
Мов горло хтось перекусив.
Чомусь не мріється давно,
Щоб твої очі – і навпроти,
Можливо, губ хапливий дотик
Хмелить і досі, мов вино?
Тільки чомусь не як раніш, -
Окрилюючи, а байдуже.
Мабуть, чогось чекала дуже,
А народився тільки вірш.