вірші

А ти не пий вина з цієї чаші –
На почуттях настояне вино
Ще трохи і з'єднає душі наші
В квітневу гілку з безліччю бруньок.

І їм усім захочеться ожити,
Усім їм заманеться розцвісти.
П'янкі і згубні будуть оті квіти,
І я боюсь: не витримаєш ти.

Тому не пий вина з цієї чаші.
Нехай вино дістанеться мені.
Нехай на відстані страждають душі наші,
Мов дві вдови в печальному вбранні.

А не послухаєш і візьмеш чашу в руки –
Напій брунатний обпече вуста –
Я виб'ю чашу – нащо тобі муки?
З них завжди зло колись та пророста.

Не пий це зілля – нам уже запізно
З одної чаші випити удвох.
Я це вже мала. Через те – залізна.
А якщо й ні, то те лиш знає Бог.