вірші

Зима сніги снує. Рівненько стелить.
В цім білім морі я не бачу дна.
За Вас я знову піднімаю келих –
Прозорий келих чистого вина.

Насичений міцний рожевий колір
Серед снігів і душу обпече.
Поклала б руку зараз Вам за комір
Й сховала б сльози тихі у  плече.

А потім з-за плеча побачать очі
Зими безкрає довге полотно.
Гарячу кров свою розбавить хочу
І знову в келих ллю собі вино.

Печаль в душі. А на снігу – ні сліду.
Картина біла. Біла і сумна.
І від любови заховатись ніде.
Хіба очима – в келиху вина...