вірші

звір – звіринець
люд – людинець
в людинці страшніше аніж в звіринці
в звіринці загризають відразу
в людинці впродовж усього життя

з’явилось обличчя любови
нещасливої
знаю з першого погляду
і не хочу її приймати
але серце вже вискочило з грудей
і покотилося до Його ніг
мушу ловити серце

сніг завис на рівні чорних гілок акації
і не може впасти на землю
безпорадно кружляючи
як в невагомості
земля зігріта моєю любов’ю
відштовхує холод