вірші

Вже й небо фіолетове
Внизу залишу десь,
І далі, й далі – летові
Вовік немає меж.
Все, може, й краще бачиться
І чується здаля.
Сприймаю світ, неначе я
В цім світі немовля.
Неначе відкриваю ще
Уперше колір трав.
Неначе ще лякаюсь я
І сонця, і заграв.
Іще лякаюсь блискавки,
Й далеких громовиць.
Немов ніколи низько ще
Не падала я –ниць...