вірші

Все складно так, як може бути складно.
Все просто так, як просто не бува.
Зів’яле листя розповість докладно,
Чому так сталось. Розповість трава.
Розмова буде тиха, в напівосінь.
Пастельне місто виспалось уже.
А, може, засинає. Але досить,
Нехай хтось інший згадку береже.
Зітру із пам’яті. Усе було невдало.
Все неяскраве. Все в напівтонах.
Мов яблуко червиве, казка впала
На землю боляче. Земля сказала: ах!
І знову тиша. Знову всі спокійні.
Ця напівосінь душу розрива.
Чи мала я коли інакшу мрію,
Ніж тільки в снах цю казку обіймать?
Все складно так, що навіть аж байдуже.
Все просто так, як будь-який кінець.
В цім місті не радіють і не тужать.
Усі печалі зводять нанівець.
Це просто вихідний. Один на вічність.
Емоції і сльози від кіна.
Це просто знов прийшов і душить відчай.
Він іноді неждано вирина.