вірші

Вітер збиває з ніг
Стебла трави й хмарочоси.
Вітрові сили досить
Вічно тримати біг.

Холодно. Літній день
Дощ освятив і сонце.
Стукають ролики хлопців
Поруч – не знаю, де.

Липи іще цвітуть.
Липень вже, значить, скоро.
Травень минув учора.
Все ще вчорашнє тут.

Плутаю день і час.
Плутаю ніч і ранок.
Також образи й рани,
Але не профі й клас.

Те, що уже було,
Плутаю з тим, що буде.
Те, що само зросло,
З тим, що зростили люди.

Плутаю зло й добро,
Плутаю сон і дійсність.
Плутаю мрії з дійством.
Плутаю небо й дно.

Плутаю дощ і сніг,
Та не любов і звичку.
Плутаю те, що личить,
З тим, що ніколи ні.

Плутаю те, що є,
З тим, чого справді хочу.
Та не слова і очі,
Та не чуже й моє.

Плутаю так і ні.
Навіть кінець з початком.
Знати і визначати
Сплуталися в мені.

Плутаю все про нас
З тим, чого ще не знаю.
Значить, себе і Вас
Вже я не розрізняю.

Липа іще цвіте.
Запах трави травневий.
Знаю, це ще не те,
Що називаю НЕБО...