вірші

Важко повірити в щастя.
І у відносне – також.
Раптом не встоїть – і здасться.
Знову зітхати: ну, що ж?

Розчаруваннями жити
Гірко. Втомилась душа.
Щастя тендітні квіти
Зрізати не поспіша...

Знає, що скоро зів’януть.
Знає, що тільки на мить
Я притулю їх до рани,
Щоби відчути: болить...