вірші

Важко любити. Це істина. Хтось не збагне.
Той, хто не вміє. Не знає. Кому і не личить.
Мить, коли радістю, щастям обличчя сяйне,
Змінює мить, що печаллю накриє обличчя.

Важко щомиті із Вами мені говорить.
Подумки – важко. Бо я ж не про те, коли поруч.
Думати важко, як серце за Вами болить,
І голова, мов закута, затиснена в обруч.

Важко так жити. Як справжнє твоє почуття.
Легко тоді, як здається, що любиш ти справді.
А коли справді, коли почуття – це життя, –
Мусиш у очі жорстокій дивитися правді.

Важко любити. Це важко нестерпно й тоді,
Коли любити – це змога єдина ожити.
В різному віці – в солідні роки й молоді –
Важко любити...